Горе-Війна

Будинки печаль залишаю
І надію на моє повернення.
Не плакати дружину благаю,
Прошу у дітей вибачення.
Я перед дітьми виправдовуюся,
За тих хто придумав війну.
Останній раз на щастя озираюся,
На прощання цілу дітей і дружину.

Вдома щастя залишив
І пішов на фронт воювати.
Груди, під кулі підставив
І дружину не встиг до цілувати.
У першій же сутичці зі смертю,
Я опинився у неї в полоні.
Хльоснула свинцевим батогом
І згадав я дітей і дружину

Вдома сім'я залишилася,
А я отримав ковток свинцю.
Вам важка частка дісталася:
Діти вибачте рідного батька.
Війна сиротами вас залишила.
Я в цьому не бачу свою провину,
Смерть вас плакати змусила,
Моїх улюблених, дітей і дружину

Вдома сім'я мене чекає,
Але мені не повернутися живим.
Труна з моїм тілом прийде
І посилка з орденом бойовим.
Всім серцем війну ненавиджу.
На неї я вже не гляну,
Але шкода що я не побачу,
Свою сім'ю дітей і дружину.

Вдома труну з убитим батьком.
Молода вдова страждає.
Сирітки з заплаканим обличчям.
Моя сім'я на мене ридає.
Плаче сім'я моя ридма,
Проклинає злу війну.
А я вже в землі заритий
І ніколи не поцілую дітей і дружину.